ПОШАХРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Те саме, що пошахраюва́ти.
2. Те саме, що поворожи́ти. Ускочить чорт в утробу якій-небудь бідолашній і зачне мордувати, а чоловік прийде, поворожить, пошахрує та й вижене чорта (Стор., І, 1957, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 480.