ПОШИ́ТИСЯ1 див. пошива́тися.
ПОШИ́ТИСЯ2, и́ється, док. Бути пошитим. Одне слово, пошились штани… На роговім гудзику, збірка до збірки (Вишня, І, 1956, 79).
ПОШИ́ТИСЯ3, и́ється, док., розм. Швидко, непомітно пробігти, прошмигнути. Паска була сливе порожня, і всередині зацвіла, ще й, неначе на сміх, з неї вискочила миша й пошилась в траву (Н.-Лев., III, 1956, 206); // Непомітно піти, втекти. Один піп все одну й ту ж саму говорив промову, і коли вже, бувало, заведе від Адама, то миряни добре знали, що воно далі буде, й помаленьку всі один за одним і пошиються з церкви (Україна.., І, 1960, 125); // Повитися (про дорогу). Дорога пошилась в гущавину (Н.-Лев., III, 1956, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 484.