ПОШКО́ДЖЕННЯ, я, с.
1. чого. Дія за знач. пошко́дити. Ступінь пошкодження рослин залежить не тільки від інтенсивності заморозків, а й від їх тривалості (Хлібороб Укр., 10, 1965, 13); Всі п’ять пальців лівої руки, яку він поклав собі на коліно, були розчепірені. Вони не рухалися. Доронін знав, що це результат важкого поранення з пошкодженням нервів (Руд., Вітер.., 1958, 176).
2. Пошкоджене місце. Бариль виліз на мотор і став розглядати пошкодження (Трубл., Шхуна.., 1940, 177); Коли міноносець дістав пошкодження, Бєгічев зумів згуртувати команду і полагодити пробоїну (Видатні вітч. географи.., 1954, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 484.