ПОШМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм., перех. Дуже побити (батогом або різкою). Сказав Явтух Рябку: — оце тебе за те По жижках.. так гарно пошмагали, Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 52); // Побити, поламати, обчухрати (дощем, градом). Не встигла передова ланка вдатися до рятівних робіт, як тендітні рослини всуціль пошмагав градобій (Рад. Укр., 5.Х 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 486.