ПОШМАТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Те саме, що пошматува́ти. — Ой господине! дайте ще сорочку, та вже міцнішу, бо знов оті кати пошматкують, — благав о. Мельхиседек (Н.-Лев., III, 1956, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 486.