ПО́ШМОРГОМ, присл. Скісно, ковзаючись по чому-небудь. Пішла сокира пошморгом по дереві та мене по руці (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 487.