ПОШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що пошпу́рити; // перен. Викинути, вигнати. — Я б тебе досі тричі пошпурнула з хати, якби моя воля! (Л. Янов., І, 1959, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 488.