ПОШТИ́ВО, ПОЧТИ́ВО, розм. Присл. до пошти́вий, почти́вий. Проходячи повз Гільду, гості поштиво їй уклоняються (Коч., П’єси, 1951, 174); Старий підвівся з лавки й поштиво вклонився офіцерові (Ю. Янов., IV, 1959, 177); Він натирає руки, начеб втирав їх рушником, і поштиво відходить на протилежний бік стола (Вільде, Сестри.., 1958, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 489.