ПОШТМЕ́ЙСТЕР, а, ч., заст. У дореволюційній Росії — керівник поштової контори. Сказано: як є, цілий повітовий уряд, окрім казначея (скарбника), окружного, поштмейстера, стряпчого («царевого ока!») та станових, — був панський виборний… (Мирний, І, 1949, 207); З станції вискочив молодий повновидий поштмейстер і виніс ослін (Н.-Лев., II, 1956, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 489.