ПО́ШТОВХ, у, ч.
1. Різкий короткий удар. Зненацька дужий поштовх струсонув «Сибіряка» (Донч., III, 1956, 223); Цілю в пшеницю… Натискую на спусковий гачок. Страшенний поштовх у плече (Логв., Давні рани, 1961, 37); Раптом щось зашаруділо в старого за спиною, і.. він відчув сильний поштовх (Томч., Жменяки, 1964, 256); // чого. Відштовхування з метою надати чому-небудь поступального руху. Від одного поштовху весла кліпербот мчав так швидко, як того ніяк не сподівався Стьопа (Трубл., Лахтак, 1953, 120); Безхвості земноводні плавають за допомогою поштовхів сильних задніх кінцівок (Визначник земноводних.., 1955, 9); * Образно. В молодості поштовхи життя ранять глибоко, але і загоюються ті рани значно швидше, ніж потім (Чаб., За півгодини.., 1963, 9).
2. Різкий коливальний рух, струс. Розбудили нас поштовхи, літак потрапив у сферу могутнього урагану (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 35); Шкребок.. зупинився і зараз же пішов назад — рівно, без поштовхів (Ткач, Плем’я.., 1961, 108); Звичайно великі землетруси починаються слабкими поштовхами (Фіз. геогр., 5, 1956, 105); * Образно. Країни Азії, Африки, Латинської Америки переживають тепер час сильних поштовхів могутнього вулканічного антиколоніального струму (Мельн., Обличчя.., 1960, 5); // Стук, биття (про серце). На ланах, у шахтах, на заводах — працювали день і уночі, кожен поштовх серця, кожен подих на єдину справу даючи (Забіла, Промені, 1951, 16).
3. перен. Привід, першопричина виникнення чого-небудь. Політична організація буржуазії — найкращий поштовх до остаточного формування соціалістичної робітничої партії (Ленін, 16, 1971, 118); Зрозуміло — не було досі поштовху, такого глибокого приводу, щоб це гідне почуття враз розрослося, роздалося (Донч., V, 1957, 483); Поштовхом до заїкання буває наслідування цього дефекту (Наука.., 8, 1965, 24).
Вну́трішній по́штовх — певний психічний стан, що постає раптово, внутрішнє відчуття чого-небудь. Раптом ніби од якогось внутрішнього поштовху Грицько оглянувсь (Головко, II, 1957, 454); Відчувши в собі якийсь внутрішній поштовх, Заболотний заговорив вільно (Жур., Звич. турботи, 1960, 69); Да́ти по́штовх — викликати до життя, спричинити що-небудь. Радянський народ відкрив двері в космос. Але головна його заслуга перед людством у тому, що він відкрив двері в комунізм, дав могутній поштовх розвиткові світової історії (Ком. Укр., 3, 1966, 12); Творчість Шевченка дала могутній поштовх розвитку не тільки літератури, а й живопису, і музики (Мист., 1, 1961, 44).
4. спорт. Рвучке підняття тягаря і утримання його над головою на випрямлених руках. У нас, важкоатлетів, досягнення визначаються за сумою, показаною в жимі, ривку і поштовху — так званому триборстві (Вітч., 2, 1968, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 489.