ПОШУКА́НКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що по́шук 1, 2. Я з вами, не треба пошуканок. Ось я, Троєць Еней, урятований з хвилі Лібійського моря (Зеров, Вибр., 1966, 238); — Оця безконечна пошуканка, це безнадійне нервове дожидання нищило всю мою відвагу дальшого льоту вперед і всю силу скорості душі моєї (Коб., І, 1956, 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 491.