ПОЩЕМІ́ТИ, ми́ть; мн. пощемля́ть; док. Щеміти якийсь час. Від людей хоронила, що щемить серденько: пощемить, да й забула Параска (Барв., Опов.., 1902, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 492.