ПОЩЕРБИ́ТИСЯ, и́ться; мн. пощербля́ться. Док. до щерби́тися. Оружжя козацьке пощербилося рублячи (Вовчок, І, 1955, 334); Федір обдивлявся серпи, чи не пощербилися, не потупилися (Мирний, IV, 1955, 222); — А що, панове? Чи є ще порох у порохівницях? Чи не пощербилися шаблі? (Довж., І, 1958, 262); День і ніч, і ще дві ночі Гнали нас погоні. Пощербилися підкови, Потомились коні (Перв., І, 1958, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 492.