ПОЩУ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка. Визначати якість або властивості чого-небудь на дотик; помацати. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв’язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (Козл., Весн. шум, 1952, 91); Наставник духовний .. пощупав грішну курятину: чи хватить на суп дванадцяти апостолам (Ковінька, Кутя.., 1960, 5); // перен. Побити кого-небудь. Енею ж дур не вдивовижу,.. На Турна скоса поглядає І на Рутульців наступає, Пощупать ребер і боків (Котл., І, 1952, 255).
Пощу́пати ку́рку — перевірити, чи курка з яйцем.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 493.