ПОЩУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. Щурити якийсь час. Махоткін підійшов до Тимка, пощурив очі, погрався ключами і сказав..: — Стежка твоя запетльована, хлопче (Тют., Вир, 1964, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 493.