ПОЯСНИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до пояса (у 1-5, 9 знач.). Він тримав обидві руки на форменій блясі поясного ременя (Перв., Дикий мед, 1963, 299); Бронзовий спіральний браслет з дроту. Браслет знайдений на рівні поясних хребців (Археол., II, 1948, 64); Поясний час у нашій країні було введено в 1919 році (Наука.., 3, 1957, 25); // Який носиться на поясі (у 1 знач.). Поясна фляжка; // Який має пояс (у 1 знач.). Поясний одяг пов’язувався здебільшого поясом або крайкою (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 48); Різного роду поясна одежа ще недавно побутувала у всіх східних слов’ян (Наука.., 1, 1972, 38).
2. Зробл. до пояса, до талії. Навпроти Лесі над письмовим столом Бережного висів великий поясний портрет жінки трохи ніби південного типу — з правильними рисами обличчя (Крот., Сини.., 1948, 83); // у сполуч. із сл. поклін. У пояс. Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний поклін (Стельмах, І, 1962, 638).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 496.