ПОІМЕ́ННИЙ, а, е. Який містить у собі перелік імен. Знов і знов читає [графиня] імена, Вписані до списків поіменних (Бажан, Роки, 1957, 274); В поіменному списку я прочитав, що поміж делегатів з Волині був і мій колишній інспектор [гімназії] (Смолич, Розм. з чит., 1953, 131).
Поіме́нне голосува́ння — голосування, при якому кожен голосує окремо і його прізвище записують. При поіменному голосуванні VII з’їзд партії більшістю голосів.. схвалив ленінську лінію у питанні про Брестський мир (Ком. Укр., 3, 1963, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 829.