ПО-ДІВО́ЧОМУ, присл. Як у дівчини. Наташа раз у раз тікала в темну вітальню і там.. тихо плакала і поверталася в спальню хворою, з підпухлими повіками і не по-дівочому гірко стиснутими вустами (Тулуб, В степу.., 1964, 188); Густо смагляве, по-дівочому вродливе личко незнайомого здригнулося в гіркуватій усмішці (Гончар, Таврія, 1952, 71); // Як дівчина. У неї були строгі чорні бровенята, мов у дівчини.., одягалася вона теж по-дівочому (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 745.