ПО-ЙОГО́, присл., розм. Так, як він; // Відповідно до його поглядів, думок, звичаїв і т. ін. У хаті не знайшлося нічого такого, щоб не по-його стояло або лежало (Мирний, III, 1954, 54); — Навесні, як шофери наші в халепу попали в поїздці, майстер — давай тільки в прокуратуру передамо, а Левко Іванович йому: е, ні-ні, постривай… Спершу самі розберемось.. А таки ж по-його й вийшло. Та ще як тепер хлопці працюють! (Гончар, Тронка, 1963, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 8.