ПО-КОТЯ́ЧОМУ, присл. Подібно до кота, як кіт. Він поклонився низенько аж у пояс ченцям, вийшов якось по-котячому, тихо, навшпиньки (Н.-Лев., III, 1956, 373); Тимко вміє і по-котячому, і кумкати жабою вміє, і по-совиному кричати тямить (Донч., VI, 1957, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 41.