ПО-МОЛОДЕ́ЧОМУ, присл. Як молодий, як молоді; подібно до молодого, до молодих. [Кіттельгавс:] Єсть і між нами такі, що до сивого волосу по-молодечому вибрикують (Л. Укр., IV, 1954, 234); Ми знайомилися з білоруською культурою й мистецтвом по-молодечому жадібно, з гострою цікавістю і любов’ю (Мас., Життя.., 1960, 8); // Як у молодого. Малинін пильно подивився на нього, і по-молодечому заіскрились його очі (Хижняк, Невгамовна, 1961, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 132.