ПО-ЧЕРНЕ́ЧИ, присл. Як чернець, черниця. А старший [брат], — що було промовить, — не до речі, Похилий, мовчазний, та ще чомусь навик Ходити й говорить понуро, по-чернечи… (Рильський, Поеми, 1957, 26); Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний поклін (Стельмах, І, 1962, 638).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 467.