ПРАВДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, недок., діал., рідко. Те саме, що виправдо́вуватися 1, 2. Галя щось таке казала, видно, правдилася перед матір’ю (Мирний, IV, 1955, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 499.