ПРАВДОПОДІ́БНИЙ, а, е. Схожий на правду (у 2 знач.), на те, що може бути насправді. Не треба звичайних слів, побутових рухів, правдоподібних подробиць. Приберіть геть всі п’ятаки мідних правд (Довж., І, 1958, 186); Ця думка видиться Дарці такою правдоподібною, що їй аж дихання забило (Вільде, Повнол. діти, 1960, 277); В його голові поставали блискучі образи, а пам’ять занотовувала правдоподібні події (Трубл., І, 1955, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 500.