ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі. Перешкодою на шляху встановлення міцного миру, говорив він [В. І. Ленін], є імперіалістична, загарбницька політика правлячих класів капіталістичних країн (Біогр. Леніна, 1955, 258); Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (Фр., VI, 1951, 274); Хто ж веде це Італію — правлячий Рим? (Тич., II, 1957, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 505.