Що oзначає слово - "право"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРА́ВО, а, с.

1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну — правом (Л. Укр., І, 1951, 53); Держава і право. Ці поняття невіддільні одне від одного. Право своїм виникненням і функціонуванням завдячує державі, але й держава немислима поза правом (Наука.., 12, 1972, 7).

∆ Держа́вне пра́во див. держа́вний; Звичає́ве пра́во див. звичає́вий; Кріпосне́ пра́во — те саме, що кріпа́цтво.

2. Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки, що виражають волю пануючого класу (в експлуататорському суспільстві) або всього народу (в соціалістичному суспільстві). Конституція нова дала працю і права (Укр.. присл.., 1955, 395); Що ж невеселії сидять Всі лицарі шотландські? Тож мають з ласки короля Права й маєтки панські (Л. Укр., І, 1951, 358); Великими і відповідальними є завдання радянського суду в справі охорони прав громадян (Рад. суд охороняє права.., 1954, 15); Соціалізм уперше в історії реально забезпечив основні соціальні права людини: право на працю, право на відпочинок, право на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби і втрати працездатності, право на освіту (Ком. Укр., 11, 1963, 17); // Виборювані народом справедливі соціальний лад і законодавство. Сміло, браття, згине враг; За свободу та за право Нум до бою, нум під стяг! (Граб., І, 1959, 238); Як народ устав за честь і право, Як народ єдиний, мов граніт, Перед ним хай ниць паде кривавий, Золотом набитий Уолл-стріт! (Рильський, III, 1961, 81); // Інтереси певної особи, суспільної групи і т. ін., які спираються на закон, релігійні забобони, давні звичаї і т. ін. Він визнавав за жінкою більші права, ніж дає їй іслам, і тим тільки сердив свою правовірну дружину (Коцюб., II, 1955, 135); // Обумовлений постановою держави, установи і т. ін. захист інтересів і можливостей особи щодо участі в чому-небудь, одержання чогось і т. ін. Авторське право; Виборче право; Громадянське право; Трудове право; // Сукупність міжнародних угод, договорів, що регулюють взаємовідносини держав у певних питаннях. Берегове право; Космічне право; Міжнародне право; Морське право.

Пра́во го́лосу — можливість брати участь в обговоренні й розв’язанні певних питань. — Раз має право голосу, значить, має право бути обраним до сільради (Мик., II, 1957, 371).

3. чого, на що або з інфін. Обумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість робити, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь. Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (Коцюб., III, 1956, 359); Він.. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (Стельмах, II, 1962, 357); [Орест:] Право! Я знаю тільки одно право, право на щастя! (Л. Укр., II, 1951, 58); // на кого — що, над ким — чим і без додатка. Мати у своїй владі. Ще недавно.. пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар — хлопа (Коцюб., І, 1955, 335); [Панса:] Якби ще я мав право над дочкою, я знав би, як направити її на чесний шлях! (Л. Укр., II, 1951, 457); Він міг би бути спокійним за свої права батька, та ці права були в нього відібрані мстивою природою (Стельмах, І, 1962, 398); // Перевага, привілей, льгота, надані кому-, чому-небудь. Брат і Денис дають поради збоку Розважні й мудрі: старших поколінь Одвічне право… (Рильський, II, 1960, 121); Багато прав надає Статут колгоспникові. І серед них право «брати участь у керівництві справами колгоспу» (Хлібороб Укр., 12, 1969, 32); // чого, для чого. Офіційний дозвіл, допуск до виконання якихось обов’язків, до зайняття певної посади, вступу до вузу і т. ін. Мій атестат не давав мені права для вступу до інших вищих учбових закладів (Довж., І, 1958, 17); // тільки мн. Свідоцтво, документ, що дозволяє кому-небудь керувати автомашиною, моторним човном, мотоциклом, катером і т. ін. Шоферські права.

Бра́ти [свої́] права́ — утверджуватися в чому-небудь, виявлятися на повну силу. Завжди рани дістає колишнє, Як нове бере свої права (Рильський, II, 1960, 133); Вхо́дити (увійти́, вступа́ти, вступи́ти) в [свої́] права́ див. вхо́дити, вступа́ти; Дава́ти (да́ти) пра́во чого і з інфін. — дозволяти кому-небудь робити щось, чимось розпоряджатися. [Маруся:] Хто дав тобі право оживляти занедбані надії?.. (Мирний, V, 1955, 99); З по́вним пра́вом — на цілком законних підставах. Павло Тичина з повним правом свого часу сказав: «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та» (Рильський, III, 1956, 51); Донбас з повним правом називають індустріальною перлиною Радянської України (Ком. Укр., 2, 1969, 29); Ма́ти пра́во чого, на кого — що — мати можливість або здатність робити що-небудь, діставати щось у власність, користатися з чогось. Кожне мало право налаяти його, нехтувати ним, бо він сирота, мужиченя… (Коцюб., І, 1955, 22); Пані не має права жодного на нас! (Вовчок, І, 1955, 267); І я маю якесь право на батькове добро (Н.-Лев., II, 1956, 357); [Монтаньяр:] Хіба Лавуазьє не мав би права академічним лавром заквітчатись (Л. Укр., II, 1951, 174); Мора́льне пра́во — підстава робити що-небудь або не робити чогось, яка випливає з моральних принципів і норм поведінки, прийнятих у певному суспільстві або в якомусь колективі. Я рішив, що не маю більш морального права набирати гроші за лекції, котрих я не даю (Хотк., І, 1966, 148); Німці.. не мали в собі духу, морального права сміливо зустрітися поглядами з [радянськими] бійцями (Гончар, III, 1959, 288); На права́х кого, чого — користуючись певним становищем (службовим, родинним, дружнім і т. ін.). [Милевський:] Простіть, Любов Олександрівно, я не люблю мішатись до чужих справ, але на правах приятеля скажу: мені здається, ви надто раптово увірвали нитку (Л. Укр., II, 1951, 74); На рі́вних права́х — користуючись однаковими можливостями з ким-небудь. — А коли крила є, тоді, будь ласка: дарую вам небо, дарую вам простір, живіть, літайте на рівних зі мною правах! (Гончар, Тронка, 1963, 110); По пра́ву — справедливо, правильно. Гейне сказав, і по праву сказав, ще й другі слова, яких я не важуся сказати (Л. Укр., V, 1956, 229); Наш народ по праву пишається молодим поколінням країни соціалізму (Наука.., 9, 1961, 40); По пра́ву кого, чого — користуючись можливостями, які дає вік, посада, фізичний розвиток і т. ін. По праву командира Козаков завжди брав собі найнебезпечніші завдання (Гончар, III, 1959, 105); По яко́му пра́ву; [За] яки́м пра́вом — на яких підставах, за чиєю вимогою, наказом. [Панна:] Ну, то кажи, по якому праву не даєш проїзду чесним людям? (Вас., III, 1960, 187); Яким правом ти будеш мене розуму вчити? (Фр., III, 1950, 9); Він хоче спитати бургомістра, за яким правом у магістраті знову засіли нацисти? (Загреб., Європа. Захід, 1961, 152); Пра́во си́льного (ду́жого) — поведінка, що спирається тільки на силу, нехтуючи право й мораль. У відносинах між імперіалістичними державами панує право сильного і верх бере той, хто має більший воєнно-економічний потенціал (Рад. Укр., 19.IX 1962, 4); Там, у степу, тілько й права — право дужого (Мирний, IV, 1955, 169).

4. Наука, що займається юриспруденцією; правознавство; суд. Бачинський з Мартовичем студіювали право на університеті в Чернівцях (Стеф., II, 1953, 29); Де гроші судять, там право в кут (Укр.. присл.., 1963, 137).

Пра́во пе́ршої но́чі — середньовічний звичай, згідно з яким феодал міг узяти до себе дружину свого васала в першу ніч після весілля. Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання навіть тоді, коли його обезчещувало хтиве право першої ночі (Стельмах, I, 1962, 260).

∆ Магдебу́рзьке пра́во див. магдебу́рзький; Ри́мське пра́во — сукупність правових норм, вироблених у Стародавньому Римі, що виражали волю панівного класу рабовласників. То римське право, то закони наші, яким нема на цілім світі рівних! (Л. Укр., II, 1951, 365); Циві́льне пра́во — галузь права, що, відповідно до інтересів пануючого класу в антагоністичному суспільстві або інтересів усього народу в соціалістичному світі, регулює майнові відносини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 506.