ПРАВОМІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до правомі́рний. В наші дні подекуди піддають сумніву метод реалізму і особливо метод соціалістичного реалізму (заперечуючи і правомірність самого терміна) (Рильський, IX, 1962, 171); Говорячи про правомірність публіцистично прямої форми вираження ідей у літературному творі, треба зважати на те, що така форма в художній літературі вживається все ж порівняно рідко (Ком. Укр., 9, 1965, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 508.