ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом. Обов’язок радянських людей — стояти на сторожі законності і правопорядку, проявляти нетерпимість до зловживань і боротися з ними (Програма КПРС, 1961, 92); Значно просунувся вперед розвиток соціалістичної демократії — зміцнено правопорядок, розвинуто законодавство, підвищилась роль і активність Рад (Про 50-річчя СРСР, 1972, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 508.