ПРАВОСУ́ДДЯ, я, с.
1. Суд, судова діяльність держави; юстиція. Правосуддя в нашій країні має своїм завданням захист від усяких посягань на встановлений Конституцією СРСР суспільний і державний устрій СРСР, на соціалістичну систему господарства і соціалістичну власність (Рад. суд.., 1961, 50); Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів усіма установами, організаціями, службовими особами і громадянами (Наука.., 8, 1960, 8); // Установи, які здійснюють судову діяльність держави. Боротьба з різними злочинами у нашій країні здійснюється органами соціалістичного правосуддя (Наука.., 9, 1957, 14); * Образно. — Пам’ятай, що ніде не сховатися тобі від караючої руки правосуддя (Кол., Терен.., 1959, 197).
2. Розгляд судових справ; судочинство. Галаганове правосуддя обставлялося пишно (Бурл., О. Вересай, 1959, 105).
3. Справедливий суд. Я наче збожеволів. Я бігав, благав.. Я шукав правосуддя (Тулуб, Людолови, II, 1957, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 509.