ПРАВОСУ́ДНИЙ, а, е. Який чинить правий суд; справедливий. — Ну, Захаре, — незлобиво, дуже лагідно зговорила Анна Михайлівна, — хай уже тебе господь правосудний судить і карає, а я прощаю. — Вона плохенько махнула рукою: — Я прощаю!.. (Крим., Вибр., 1965, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 509.