ПРАЗНИКО́ВО, розм. Присл. до празнико́вий. Усе багатобарв’я веселки іскрилося в одежах празниково одягнених людей (Смолич, День.., 1950, 28); Дивувало Мелашку, що Рудик так празниково величав її по батькові (Кос., Новели, 1962, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 512.