ПРАКТИКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до практикува́ти 1. Так будувався в повітрі ще один проект.., оснований на не раз практикованому реакцією озброєнні одуреної дрібної буржуазії проти пролетаріату (Еллан, II, 1958, 242).
2. у знач. прикм., розм., рідко. Який набув певних навичок, досвіду, знань. — Роботи з нього ніякої, а ще до того — злодій! У Львові практикований! (Фр., IV, 1950, 44); — А скільки ще верстов? — питаю. — Як по-нашому, п’ятнадцять з гаком, ну, по-вченому — не знаю: на цьому не практиковані (Панч, На калин. мості, 1965, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 514.