ПРАКТИЦИ́ЗМ, у, ч.
1. Захоплення практичною діяльністю при недооцінці значення теорії. — Учений мусить експериментувати. Від ваших переконань тхне вузьким практицизмом (Рибак, Час.., 1960, 804); Ленін був.. далекий як від голого теоретизування, безплідної схоластики, так і вузького практицизму (Рад. Укр., 28.IV 1973, 2).
2. Діловий підхід до чогось. Образом Юрія Брянського О. Гончар утверджує роль позитивного прикладу в житті радянського суспільства.. В ньому поєднуються практицизм і героїка, діловитість і революційний розмах, щирість, задушевність і твердість характеру та сила волі (Іст. укр. літ., II, 1956, 268); // Уміння влаштовувати якісь справи в своїх інтересах, для особистої вигоди (з відтінком несхвалення). Боротьба на ниві естетичного виховання — це боротьба за нову людину, проти індивідуалізму і породжених ним споживацтва, практицизму як єдиного ставлення до життя, раціоналізму, проти всіх форм міщанства (Мист., 2, 1965, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 514.