ПРА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пра́ти. — Білизна, мовила [мати], прана й переполіскувана у гірській воді, це не то, що в воді міста (Коб., III, 1956, 183).
2. у знач. прикм. Чистий, випраний (звичайно про одяг, білизну, тканину). «Дрібниці», про які раніше він і не думав, тепер цікавили його: оці передачі, листи рідних, запечені в коржах чи зашиті в праній одежі… (Петльов., Хотинці, 1949, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 516.