ПРАЦЕЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить працю, старанно, ревно, із запалом працює. Від найдавніших часів славиться Україна красою природи, своїм працелюбним і героїчним народом (Мист., 4, 1967, 2); Немає таких батьків, які не прагнули б виховати своїх дітей справжніми громадянами рідної Батьківщини, працелюбними, чесними і благородними (Веч. Київ, 7.Х 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 520.