ПРАЦЕЛЮ́БСТВО, а, с., рідко. Те саме, що працелю́бність. Він любив людей — і вони любили його за розум, за старанність, за талановитість, за працелюбство (Загреб., Спека, 1961, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 520.