ПРЕГУ́СТО, також у сполуч. із сл. густо, розм. Присл. до прегусти́й. Покрівлі висовуються не більше як на аршин з боку гори, а по цьому виступі густо-прегусто поросли ялини (Н.-Лев., II, 1956, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 526.