ПРЕДВІ́ЧНИЙ, а, е, заст., уроч. Передвічний. Як буду здужать, То над самим Флегетоном Або над Стіксом, у раю, Неначе над Дніпром широким, В гаю — предвічному гаю, Поставлю хаточку (Шевч., II, 1963, 423); Гармати виважували землю з її предвічної постелі (Стеф., І, 1949, 195); Предвічна мужицька журба точить день і ніч твою голову (Козл., Сонце.., 1957, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 526.