ПРЕДИКА́Т, а, ч.
1. лог. Один з двох термінів судження, в якому щось говориться про предмет судження (суб’єкт). Для вираження думки, тобто судження, необхідне сполучення слів, в яких був би зазначений предикат судження (Рад. психол. наука.., 1958, 232).
2. грам. Те саме, що при́судок. Предикат — термін який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і термін присудок (Сл. лінгв. терм., 1957, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 526.