ПРЕДО́БРИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. добрий, розм. Дуже добрий (у 1-6, 8 знач.). — Корова добра-предобра, вона руку лиже (Ю. Янов., І. 1954, 34); // ірон. — Що то пани? Одна душа їм наша мила, Щоб довш жила, на їх робила. Про шкуру ж — байдуже вони! Одну спусти — другая буде… Такі вже з їх предобрі люди! (Мирний, V, 1955, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 528.