ПРЕДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. довжелезний, розм. Надзвичайно довгий. Був там [у казковому царстві] і такий «квіт», що раз у сто літ розцвітався; і коли час розцвітання надходив, він випускав стрілку довжелезну-предовжелезну, а тверду, як щогла (Григ., Вибр., 1959, 448).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 528.