Що oзначає слово - "представництво"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРЕДСТАВНИ́ЦТВО, а, с.

1. Наявність представників на з’їздах, в органах управління. Неприязнь до меншовиків походила в молодіжному гурті від того, що меншовики.. були «легальні» і навіть в час війни мали представництво в урядовому «Воєнно-промисловому комітеті» (Смолич, Мир.., 1958, 29); ..[II] з’їзд [РСДРП] був скликаний після найретельнішої підготовки, на началах якнайповнішого представництва (Ленін, 8, 1970, 187); Норми представництва до Рад депутатів трудящих визначаються Конституціями союзних республік (Конст. СРСР, 1963, 23); Трудящі України мали широке представництво на II Всеросійському з’їзді Рад (Укр. іст. ж., 4, 1960, 36); // у сполуч. із сл. народне. Наявність представників народу в органах управління та їх участь у виборах цих органів. Повновладне народне представництво є завершення революції.. (Ленін, 14, 1971, 133); Народовладдя в нашій країні дістає свій вияв насамперед у Радах — органах народного представництва, які поєднують у собі риси державних і громадських організацій (50 р. Вел. Жовт. соц. рев., 1967, 38).

2. Здійснення певних (звичайно юридичних) дій однією особою від імені іншої чи інших; виконання обов’язків або володіння правами представника.

3. Установа, орган, що представляють чиї-небудь інтереси. Студентки три прийшли в вечірній час У наше представництво (Дмит., Осінь.., 1959, 59); Влада повинна належати цілком і виключно трудящим масам та їх повноважному представництву — Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів (Ленін, 35, 1973, 214); У відповідності з статтею 19 Конституції УРСР уряд Української РСР відкрив постійні представництва при ООН у Нью-Йорку і при ЮНЕСКО в Парижі (Ком. Укр., 12, 1967, 64); Серед зустрічаючих були глави дипломатичних представництв, акредитовані в СРСР, радянські та іноземні журналісти (Рад. Укр., 22.XI 1960, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 530.