ПРЕДСТАВНИ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Який складається з багатьох представників кого-, чого-небудь, включає достатню кількість представників. Біла миша стала предметом обговорення навіть в такій представницькій міжнародній організації, як ЮНЕСКО. Тут працює спеціальний комітет по лабораторних тваринах (Наука.., 2, 1967, 30); // Який відбиває інтереси багатьох представників кого-, чого-небудь. Наша соціалістична демократія широка і представницька (Рад. Укр., 14.III 1967, 1); Скликання Московського [Всесвітнього] конгресу — одна з найвидатніших подій нашого часу. Головною особливістю його є широкий, представницький характер (Ком. Укр., 7, 1962, 3).
2. Який грунтується на праві обирання своїх представників (звичайно про органи влади, управління). Правління цього [студентського] товариства переобиралося щороку і було представницьким (Бурл., Напередодні, 1956, 54); Самодержавство царя вело відчайдушну боротьбу проти запровадження представницьких установ у Росії (Ленін, 20, 1971, 4); Українські буржуазні націоналісти намагались створити враження, що Центральна рада нібито є представницьким органом, який виявляє волю українського народу, тобто робітників і селян (Іст. УРСР, II, 1957, 36); Ради депутатів трудящих є найширшими представницькими установами населення (Ком. Укр., 2, 1965, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 531.