ПРЕЛЮ́ТИЙ, а, е, розм. Дуже лютий. Тепер прелютая година На нашій славній Україні.. Не мені тепер, старому, Булаву носити (Шевч., II, 1963, 159); Що мені царство, ксьондза́ми обіцяне, Чорні прочани з фальшивими лицями, Мертва латина й прелюті апостоли (Мур., Осінні сурми, 1964, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 536.