ПРЕПАСКУ́ДНИЙ, а, е, розм. Дуже паскудний (у 2-7 знач.). — Князеньку! — реготав позаду Бурмака, жалюгідний карлик, препаскудний базіка, набитий дурень (Загреб., Диво, 1968, 504); — Сашко, — сказала мені мати, — ти цього препаскудного пса не зачіпай (Сміл., Сашко, 1954, 48); Вітер повівав од заводів, і далеко на полі було чути препаскудний, противний сморід од перепалених кісток, од гнилого малясу (Н.-Лев., II, 1956, 205): Розлючений на директора, на себе і на всю цю історію, Марко в препаскудному настрої повертався додому (Стельмах, Правда.., 1901, 354).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 539.