ПРЕПИ́ШНИЙ, а, е, розм. Дуже пишний. Він оставсь.. на місці. Ввійшов невольник і на золотій Тарілці з смирним поклоном подав йому препишну.. Лікійську рожу (Фр., XIII, 1954, 201); Вона.. препишна молодиця, гладка така (Вовчок, VI, 1956, 293); Одної препишної місячної зимової ночі їхав молодий мужик з аристократкою біля себе білим лісом, мов мрією, й обоє вони мовчали, як і ліс (Коб., III, 1956, 243); Препишна українська мова Лесі Українки, тонка й своєрідна, має.. на собі ознаки навчання у російських майстрів слова (Рильський, IX, 1962, 130); — Вступна стаття… — Препишна! Написана зовсім у такім дусі, як ви викладали мені (Фр., IV, 1950, 172); [Годвінсон:] Невинна дівчина в препишні шати наряджена, для служби Астароті… (Л. Укр., III, 1952, 81); Івась Канівченко прийняв собі туркеню Горду та препишну (Думи.., 1941, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 539.