ПРЕПОГА́НИЙ, а, е, розм.
1. Позбавлений будь-яких добрих якостей, властивостей; дуже поганий; надзвичайно неприємний. — Либонь не знаєш Собачого життя мого! — Сказав Бровко, —.. Всього доводиться терпіти.. Та ще к тому і їжа препогана, Хлиснеш помий, коли дадуть (Гл., Вибр., 1951, 115); Зупинився [Лис Микита] і знов придивляється: та невже се я сам?.. Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими гузами (Фр., IV, 1950, 93).
2. Який зовсім не відповідає певним вимогам, потребам, нормам. Сьогодні препогана погода, цілий день дощ, гуляти не можна (Коцюб., III, 1956, 413); Препоганий стан здоров’я; // Виконаний дуже недосконало, немайстерно. Признайтеся — в тій церкві Сходи дуже невигодні [невигідні], Препогані (Л. Укр., IV, 1954, 157).
3. Який не обіцяє нічого доброго; дуже невтішний, сумний. Побачив Кіт, що діло препогане, Що, може, і йому вона [Щука] в пригоді стане, — Узяв куму на спину примостив, Поніс до ставу та й пустив (Гл., Вибр., 1951, 108); // Дуже гнітючий, безрадісний. Перед тим як лягти, Федір Іполитович довго ходив туди й сюди по кабінету. Такої препоганої доби в своєму житті він не запам’ятав нібито ані одної (Шовк., Людина.., 1962, 46); Препоганий настрій.
4. Якому властиві негативні моральні якості (про людей); дуже недоброзичливий, неприязний, злий. Все вона [невістка], вона забрала! Вона, препогана! Взяла щастя, взяла долю І мого Івана (Рудан., Тв., 1959, 86).
5. Вартий гострого осуду (про манери, поведінку, вчинки і т. ін.). Тільки в мене був один звичай препоганий: любила ласуватись.. Зо всіх гладишок чисто було вершки поз’їдаю, наче той кіт (Барв., Опов.., 1902, 356); — Ось погляньте самі на себе: звичайні хлопці й дівчата, не янголи, а скорше чорти, освіта дуже різна, характери іноді навіть препогані!.. (Ю. Янов., І, 1954, 179); // Який ганьбить, плямує кого-небудь. Ревізія пройшла — наслідок препоганий: У вулику на всій стіні Премудрі плани, А меду — ані-ні! (Год., Заяча математ., 1961, 23).
6. Дуже непривабливий; зовні негарний. Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять. А хоч пустять, то з ним, З препоганим старим, З моїм нелюбом багатим, З моїм ворогом злим! (Шевч., II, 1963, 138); // перен. Який викликає надзвичайну огиду, ненависть; проклятий. Не вважає князь на віщий спів: «Нум, русичі, славетні дні спом’янем, Покажем шлях кощеям препоганим До Лукомор’я голих берегів!» (Зеров, Вибр., 1966, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 539.