ПРЕСТАРІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Який дожив до глибокої старості; дуже старий. В центрі села виріс будинок культури, ..перукарня, будинок для престарілих колгоспників (Цюпа, Україна.., 1960, 248); * Образно. Без прокльонів вона [прабаба] не могла прожити і дня.. Це була творчість її палкої, темної, престарілої душі (Довж., Зач. Десна, 1957, 466); // у знач. ім. престарі́лий, лого, ч.; престарі́ла, лої, ж. Людина, що дожила до глибокої старості.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 543.