ПРЕТЕ́НЗІЯ, ї, ж.
1. перев. мн. Вимагання чого-небудь від когось, пред’явлення своїх прав на що-небудь. — Вони [панни] мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (Н.-Лев., II, 1956, 74); — Я гадаю, наприклад, що товариш Дорошук більше за вас заслуговує на премію, але він ніколи не виступав ніде з такими претензіями (Донч., II, 1956, 89); Центральний Комітет намагався задовольнити претензії меншості щодо кооптації, надіючись таким шляхом відновити мир у партії, але й ця надія не справдилася (Ленін, 9, 1970, 368); Приводом для пред’явлення претензій Святослава на київський стіл став невдалий похід київського князя на половців (Нар. стар. іст. УРСР, 1957, 571).
2. Вияв незадоволення ким-, чим-небудь; образа на кого-, що-небудь. Я не буду мати найменшої претензії до Вас, коли Ви критично віднесетесь до моїх поправок і покористуєтесь їми [ними] в такій мірі, як се Вам потрібно буде для оброблення перекладу (Коцюб., III, 1956, 370); Часом змиє [мати] голову старшенькому й випере йому сорочку: малий Грицько, не вміючи ще словами подавати свої претензії, пускався в ревний плач (Ю. Янов., II, 1954, 163); Ми маємо великі підстави пред’явити претензії критикам, літературознавцям, які мало пишуть про нашу сучасну поезію (Літ. Укр., 21.І 1966, 1).
Бу́ти в прете́нзії на кого, рідко до кого — почувати або виявляти незадоволення ким-, чим-небудь; ображатися. Пані Турковська не була в претензії на князя (Л. Укр., III, 1952, 503); Ніякий винахідник не здатен вигадати таких формулювань, які увічнено в цих протоколах. Тим-то ми певні, що читач не буде на нас в претензії, коли ми, замість недосконалого витвору власної фантазії, подамо один з цих неповторних оригіналів (Мик., II, 1957, 497).
3. перев. на що. Прагнення відзначитися, виділитися чимось серед інших, домогтися визнання за собою певних властивостей, особливостей (часто відсутніх насправді). В покоях у Пшепшинського було бідно, але з великою претензією на панську обставу (Н.-Лев., І, 1956, 200); Пан гетьман коронний — то була маленька фігурка, але з великими претензіями (Хотк., Довбуш, 1965, 276); Повна претензії на молодість і вроду, вона так раптово потрапила в бабусі, що їй нелегко було отямитись (Дмит., Розлука, 1957, 36); // з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь. Звісна річ, що різні товариства існують у нас ще від 1848 р. і не тільки що існують, але кожне з них має більшу або меншу претензію бути товариством народним (Фр., XVI, 1955, 25).
З прете́нзією, у знач. присл. — претензійно. При фортеп’яні сиділа пані поважного віку, вбрана якось чудно, з претензією, але без смаку (Л. Укр., III, 1952, 525); Входить Мефодій Софронович Риндя.. Одягнений з претензією, розмовляє шанобливо (Зар., Антеї, 1962, 209).
4. Те саме, що по́зов 1. До пред’явлення претензії дорівнюється звернення багажовласника до начальника станції призначення з заявою про розшук або відшкодування вартості багажу з прикладенням документів, що підтверджують претензію (Цив. кодекс УРСР, 1950, 91); // Заява замовника, покупця про виявлений брак у продукції; рекламація; // юр. Заява кредитора, замовника, покупця з протестом проти порушення умов договору, угоди.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 545.