ПРЕЧО́РНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. чорний, розм. Дуже чорний. А в неї пречорнії патли.. — І сміють торкатись єдині До личка Феррохи (Крим., Вибр., 1965, 278); Сорочка на ньому чорна та пречорна, та вся вже в дірках, босий, бородою заріс (Кв.-Осн., II, 1956, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 548.